АНАТОЛІЙ КИРИЛОВИЧ КІНАХ
Анатолій Кирилович Кінах народився 4 серпня 1954 року в стародавньому українському селі Братушани, що в Молдові. В селі, заснованому кілька століть тому козаками Богдана Хмельницького, до сьогодні ретельно плекається рідна українська мова, вшановуються давні звичаї і обряди. Прізвище «Кінах» – старовинного українського походження, «кінахами» колись називали озброєних вершників.
Зі спогадів А. Кінаха:
«Судилося збутися романтичній мрії – стати корабелом. Після школи я вступив до Ленінградського професіонально-технічного училища. Закінчив його із відзнакою – адже тільки так можна було вступити до профільного ВУЗу – Ленінградського суднобудівного інституту. В інституті я усвідомив – ця моя професія. В ній є колосальна романтика і відповідальність. Та й людей вона «збирає» відповідальних та стійких.
Всі шість років навчання ми жили дружнім колективом в кімнаті у студентському гуртожитку. Пам’ятаю, на великій мапі СРСР прапорцями було відмічено – хто є звідки. Один прапорець – на Камчатці, інший – у Ташкенті, третій – на краю Північного моря в Северодвінську, четвертий – в Білорусії».
Вищу освіту Анатолій Кінах здобув у Ленінградському кораблебудівному інституті. Диплом інженера-суднобудівника отримав 1978 року.
Після закінчення вузу молодий фахівець починає працювати на Талліннському суднобудівному заводі. Через три роки, у 1981, він переїжджає до Миколаєва.
Зі спогадів А. Кінаха:
«Пам’ятаю, одразу після закінчення ленінградської «корабелки» за розподілом почав працювати на Талліннському суднобудівному заводі. Прекрасний і досвідчений колектив. Чуйні люди. Але до щему у серці бракувало рідної домівки, облич рідних та близьких. Хотілося ближче до рідної землі.
Пам’ятаю, коли я приїхав до Миколаєва і їхав у автобусі із вокзалу, кілька веселих хлопців – схоже, «океанівців» - затягнули українську пісню. От тоді я подумав: «Все. Нарешті я вдома». Миколаївщина стала мені «другою» домівкою».
На заводі “Океан” молодий спеціаліст А. Кінах починає працювати майстром, а згодом - начальником виробництва. З часом до якостей молодого фахівця додалися управлінсько-організаторське вміння, чуття найбільш актуальних проблем виробництва та розуміння найоптимальніших механізмів їх вирішення.
Зі спогадів А. Кінаха:
Досвід роботи на «Океані» - безцінний. Пам’ятаю, «Океан» - завод кілька кілометровою протяжністю, із багатотисячним колективом. Тішуся тим, що і я доклав руку до будівництва не одного корабля. До речі, і до сьогодні у моєму найближчому колі – багато тих, з ким мене звела доля на «Океані».
Наполегливість та відданість справі, готовність до нових підходів, висока відповідальність за слово і діло молодого спеціаліста були належне оцінені людьми. Багатотисячний колектив заводу «Океан» висунув його кандидатом у народні депутати. У квітні 1990 року Анатолій Кінах обирається до Верховної Ради – першого законодавчого органу незалежної України.
А. Кінах входить до парламентської комісії з питань економічної реформи, де одразу приступає до активної роботи. Такі важливі та визначальні для подальшого розвитку країни закони України, як “Про підприємництво”, “Про власність” - розроблено та прийнято за його участі. У 1992 році молодий державник призначається Представником Президента України на Миколаївщині. А ще за два роки понад 70% земляків віддають свої голоси за обрання Анатолія Кінаха головою обласної Ради народних депутатів і обласного виконавчого комітету. До речі, й до сьогодні такий показник довіри та прихильності своїх співвітчизників має мало хто з народних обранців. 
В 1994 році Анатолій Кінах – голова Миколаївської державної адміністрації. На цьому відповідальному посту Анатолій Кінах зарекомендував себе як ефективний менеджер, професійний і відповідальний керівник. Особливу увагу він приділяє соціальній сфері. Ще тоді один із наймолодших керівників області усвідомив - непрості економічні перетворення мають сенс лише тоді, коли спрямовуються на підвищення рівня життя людей, зміцнення упевненості в завтрашньому дні. А.Кінах одним із перших в Україні ухвалив і почав утілювати у життя ідею соціального партнерства. Саме за його ініціативи упродовж двох років в Миколаєві проводився експеримент із реорганізації служби соціального захисту населення. Цей проект було підтримано Кабінетом Міністрів України та рекомендовано для впровадження в інших регіонах. За часів його губернаторства Миколаївщина вдвічі скоротила темпи падіння виробництва, розпочала створення вільної економічної зони. Було розроблено проект програми реорганізації суднобудування, яка у подальшому дозволила суттєво зміцнити галузь, залучити до неї серйозні інвестиції. Започатковано новий стиль господарювання на селі – створено Асоціацію фермерів Миколаївщини.
Зі спогадів А. Кінаха: 
На той час я був одним із наймолодших керівників області в Україні. Розпочав, звісно, з формування своєї команди. До тих професіоналів, які працювали в адміністрації, я запросив чимало молодих, перспективних, амбітних (у позитивному значенні цього слова) фахівців. Люди в мою команду призначались за принципом порядності, професіоналізму та відданості інтересам області. До речі, цьому принципу – професіоналізму, патріотизму та порядності - я не зраджую і до сьогодні.
У 1995 році Анатолія Кінаха призначено віце-прем’єр-міністром України з питань промислової політики. Ще за рік Анатолій Кирилович стає радником Президента України з питань промислової політики.
У 1997 році багатотисячна промислово-підприємницька спільнота на Всеукраїнському з’їзді обирає Анатолія Кінаха президентом Українського союзу промисловців і підприємців.
УСПП вдається до реформаторських ініціатив, законів та законодавчих актів, які розробляються за участі провідних українських юристів, економістів, науковців, представників реального сектору економіки. Анатолій Кінах ініціює широкі громадські обговорення найважливіших економічних проектів та пропозицій, відпрацьовує постійні зв’язки між УСПП та міжнародними об’єднаннями підприємців і промисловців. Невипадково у 1997 році президент УСПП обирається першим заступником голови ради Міжнародного конгресу промисловців і підприємців.
УСПП відстоює прийнятні вітчизняним підприємцям податкові норми, одним із перших виступає за необхідність структурних реформ у вітчизняному промисловому секторі, зокрема, переорієнтацію енергоємних, сировинних, екологічно небезпечних напрямків на високотехнологічне, наукоємне виробництво, впровадження новітніх інвестиційно-інноваційних технологій. Союз розпочинає серйозну роботу з підтримки „новонародженого” малого та середнього бізнесу.
У березні 1998 року Анатолій Кінах повертається до парламентської роботи - він вдруге обирається депутатом Верховної Ради України за виборчим округом Миколаївської області.
Деякий час він очолює Комітет Верховної Ради України з питань промислової політики. За його ініціативою було підготовлено та прийнято закон про експеримент в гірничо-металургійному комплексі. Закон допомагає галузі вийти з кризи, відродити заводи, суттєво збільшити податкові надходження до державного бюджету.
Приділяючи значної уваги розвитку соціального партнерства на Україні, Анатолій Кирилович підтримав пропозицію створити 1998 року Конфедерацію роботодавців України та очолив її координаційну раду.
В 1999 році Анатолій Кінах стає Першим віце-прем’єр-міністром України. Ще за рік вітчизняні підприємці та промисловці вирішують створити Партію промисловців і підприємців. Ділові кола України доручають партійне “кермо” Анатолію Кінаху.
Травень 2001. Верховна Рада підтримує кандидатуру Анатолія Кириловича Кінаха на посаду Прем’єр-міністра України. Півтора року уряд Анатолія Кінаха впроваджував стратегію, спрямовану на підвищення платоспроможності внутрішнього ринку, вдосконалення експортної політики, консолідацію зусиль влади та суспільства для захисту національних економічних та політичних інтересів.
Результати не забарились. Зростання ВВП у 2001 році перевищило 9%, промислового виробництва – 14 %. Майже вчетверо скоротилися темпи зростання інфляції. Суттєво – на 32,1 % - збільшився приріст іноземних інвестицій. Позитивне сальдо з зовнішній торгівлі склало $980,3 млн., натомість приріст імпорту товарів і послуг – всього 9,4 %. В умовах розширення ЄС і прагнення України до вступу в СОТ ця тенденція якомога краще рекомендувала країну.
Більш комфортно і упевнено став почуватися й внутрішній ринок – ціни на продтовари у 2002 зменшилися на 2,3%. Відчутний крок зробила соціальна сфера. Реальні доходи громадян збільшилися на 17,8%, середньомісячна зарплата – на 18,2%. Зростала кількість робочих міст, збільшувалися пенсії. Активно впроваджувалася концепція адресної соціальної допомоги. 
У 2002 році на кожен відсоток росту валового продукту припадало близько п'яти відсотків приросту реальних доходів населення. До речі, у наступному році цей показник знизився майже вчетверо. Уряд Анатолія Кінаха запам’ятався серйозними справами. Так, до його приходу в будинок на Грушевського відбулися міжурядові домовленості про те, що Україна виступить державним гарантом повернення боргів РФ за постачання газу, який придбали українські недержавні структури. Насправді це означало виплату Росії $1,342 млрд. бюджетних коштів. А.Кінах зайняв принципову позицію і наполіг на тому, що газовий борг не зафіксували як державний, а угода про його реструктуризацію була укладена на вигідних для країни умовах Паризького клубу кредиторів.
Його рішення були державницькими за суттю та реформаторськими за змістом. Беззаперечним пріоритетом просування країни вперед, на думку прем’єра Кінаха, має бути національний інтерес, підтримка внутрішнього ринку, вітчизняного товаровиробника, бо за тим всім стоять нові робочі місця та добробут простих людей. Він переконував суспільство, що у складному геополітичному вимірі, прагнучи до утворення багатьох інтеграційних економічних зв’язків та завоювання нових міжнародних ринків, Україна має обирати лише проукраїнський вектор розвитку.
На парламентських виборах весною 2002 року Анатолій Кінах обирається народним депутатом по виборчого блоку “За єдину Україну”. Відповідно до Конституції України перехід до парламентської діяльності вимагав залишити посаду прем’єр-міністра, а відставка глави означала відставку уряду в цілому. У соціально-економічних умовах, що склалися на той момент, поєднання розпуску уряду з практично недієздатним парламентом могло б призвести до глибокої суспільно-політичної кризи. Усвідомлюючи ціну таких ризиків для країни, А.Кінах відмовився від статусу народного депутата і залишився на посаді Прем’єр-міністра.
«Посада прем’єра для мене – можливість через відповідні функції та повноваження реалізувати власні професіональні, політичні та громадянські принципи, які у мене є і від яких я ніколи не відмовлюся. Незалежно від того, на якій посаді я буду знаходитися ».
У 2002-му Анатолій Кінах зосереджує всі свої зусилля на посаді президента Українського союзу промисловців і підприємців, голови Федерації роботодавців України.
Очолюваний Кінахом союз сповідує в політичному та економічному плані логіку здорового прагматизму, зважених підходів, чітко обґрунтованих рішень, моральності та відповідальності.
Маючи величезний досвід роботи в органах державної влади всіх рівнів - від губернатора області до прем’єр-міністра країни, будучи чотири рази обраним народним депутатом Верховної Ради України, нині Президент УСПП, Голова ФРУ Анатолій Кінах переконаний - успіх громадської організації залежить від вміння налагодити конструктивний, принциповий діалог між владними структурами та підприємницькою спільнотою.
Саме за його ініціативою запрацювала система рамкових угод з органами державної влади. Паритетні умови співпраці передбачені угодами з Фондом державного майна, Державною податковою адміністрацією України, Міністерством закордонних справ, Антимонопольним комітетом, Міністерством промислової політики, Державним комітетом з питань регуляторної політики і підприємництва тощо. Завдяки такій системі УСПП має змогу в стислий термін, без бюрократичних перешкод дати відповідь на кожне звернення підприємців, допомогти тому, хто опинився в скрутному становищі. „Розумна влада має бути зацікавлена в серйозних опонентах, - вважає Анатолій Кінах. - Лише адекватний зворотній зв’язок з реальним сектором економіки може убезпечити її від прийняття непрофесійних, необґрунтованих рішень”.
Президент УСПП приділяє значну увагу накопиченню живого підприємницького досвіду, глибокому вивченню системних проблем економіки. Саме такій підхід є основою цивілізованого лобізму на всіх рівнях управлінської вертикалі: від громадських обговорень проблем у колі підприємців до підготовки законопроектів і доручень депутатам-промисловцям і підприємцям супроводжувати їх у Верховній Раді України. Ініційовані УСПП публічні дискусії з найгостріших проблем економіки суттєво впливають на формування громадської думки та прийняття ефективних рішень. Значного резонансу набуло громадське обговорення таких болючих для країни питань, як виключення з „чорного списку” FATF, вступу до СОТ, надання країні ринкового статусу, налагодження системи державних закупівель, підготовка й прийняття державних бюджетів, протидії рейдерству тощо.
Активну позицію очолювані А.Кінахом громадські організації займають і на міжнародній арені. Філософія цієї роботи проста: лише особисті контакти підприємців можуть наповнити інтеграційні процеси реальним економічним змістом; лише досвід економічного успіху, донесений „наживо”, сформує довіру іноземних інвесторів до східного сусіда і переконає його спрямовувати капітали в Україну. Серед серйозних міжнародних акцій – укладення угод про співпрацю з 70 спорідненими об'єднаннями промисловців і підприємців та торгово-промисловими палатами інших країн, чисельні бізнес-форуми, активна участь у просуванні інтересів українських компаній на нові ринки.
На думку Президента УСПП, лише надійна система захисту національного товаровиробника може стати новим могутнім імпульсом розвитку бізнесу, підштовхне приватну ініціативу, поверне в легальну економіку вкрай необхідний бюджету фінансовий ресурс. Нещодавно він разом з іншими громадськими діячами запровадив Громадянський проект недержавної системи безпеки підприємництва та протидії рейдерству. Проект має на меті сприяння створенню умов для інвестиційної та підприємницької діяльності, мінімізування фіскально-адміністративного втручання в бізнес.
Анатолій Кінах – давній прихильник ідеї активізації громадських організацій в суспільно-громадському житті держави, набуття ними більших прав та повноважень. “Громадські організації, об’єднання підприємців мають стати індикатором якості взаєморозуміння між владою та суспільством, бізнесом”, - упевнений він. - “Зі свого боку ми готові надати весь свій досвід та інтелект владі, ставши їй надійним порадником та розділивши з нею відповідальність за ухвалені рішення стосовно подальшого економічного розвитку держави”.
Початок 2004 року. І бізнес, і суспільство, і економіка чекають на новий виток розвитку, плекають надії та сподівання на позитивні зміни в суспільно-політичному, соціально-економічному житті. Країна живе в очікуванні президентських виборів.
Анатолій Кінах, відчуваючи за плечима підтримку сотні тисяч людей, вирішує балотуватися на посаду глави держави. Складні виборчі перегони, активне застосування всіх методів «чорного» піару та брудних технологій... Але лідер Партії промисловців і підприємців України упевнений – шлях до серця та розуму людей слід шукати у інший спосіб. «Ключ до порозуміння - щира та відверта розмова, пояснення логіки подій, що відбуваються в Україні», - говорив він. За час виборчої компанії Анатолій Кінах провів близько п’яти тисяч зустрічей у містах-мільйонниках та обласних центрах, у містах та містечках від Ужгорода до Донецька.
Політрада ПППУ приймає продумане рішення - підтримати у другому турі виборів кандидата Віктора Ющенка. Напружене змагання 2004 року знайшло відображення у феноменальному явищі, яке назавжди увійшло у історію України, яке вивчатиме не одне покоління істориків та політологів, - Майдан.
21 листопада на столичний Майдан Незалежності вийшло понад півмільйона мешканців столиці та Київської області. Майдан виправдав свою назву, і у 2004 – мільйони українців вимагали незалежності від безвідповідальних можновладців, здатних на брутальне ігнорування інтересів країни; від політичних гравців, які є не дуже розбірливими у цілях та засобах; від сумнівних принципів під гаслом „влада за будь-яких умов”... «Роки втрачених можливостей…Роки українські політики витрачали не на розвиток держави, а на «збагачення» власних кишень. Країну, економіку, інтереси громадян не можна «переламати» через коліно» - часто повторював тоді А. Кінах.
А. Кінах разом із мільйонами українців «пройшов» і вистояв на Майдані. Він і сьогодні говорить: «Ідея та цінності Майдану – святі речі, на яких нікому неприпустимо спекулювати. Ідеї та ідеали Майдану не розвінчано...” .
У лютому 2004 року Анатолій Кінах призначається Першим віце-прем’єр-міністром України. Так склалося, що якості Анатолія Кінаха – виваженість, збалансованість, аналітичний склад розуму, розуміння логіки розвитку вітчизняної економіки, - в уряді були більш ніж затребувані. Його зусилля спрямовуються на прийняття збалансованих рішень уряду в умовах тяжіння чинного глави уряду та деяких міністрів до радикалізму. Анатолій Кінах зайняв принципову позицію щодо неприпустимості огульної ліквідації вільних економічних зон, адміністративного регулювання ситуації на ринку нафтопродуктів та зерна, неприпустимості так званої реприватизації, поділу бізнесу за критерієм «свій – чужий», необхідності формування комплексу стимулів для розвитку оборонно-промислового комплексу тощо.
Осінь 2005 року стала переломним у суспільно-політичному житті країни, ознаменувавшись кількома резонансними відставками. Дуже гучно у відставку з посади секретаря РНБО пішов його чинний голова.
В той час перед главою держави постала необхідність завдати рішучих кроків, щоб Рада національної безпеки і оборони України працювала над виконанням своїх безпосередніх конституційних завдань. Президент приймає рішення призначити на посаду Секретаря відомства послідовного, виваженого та досвідченого державного діяча - Анатолія Кінаха.
А. Кінах одразу вдається до розробки реформаторських ініціатив. «Працювати на випередження подій, упереджувати та нівелювати можливі ризики та загрози за всім спектром національної безпеки держави - енергетичної, продовольчої, транспортної, інформаційної, економічної», - ось завдання, яке поставив перед собою Секретар РНБО.
РНБОУ сформував новий стиль роботи – відкритий діалог с суспільством, зрозумілість та послідовність дій. При Радбезі створюється експертно-громадська рада, куди залучається група високопрофесійних експертів, аналітиків з широкого кола питань – економіки, права, соціології, політології, військової справи.
За рішеннями РНБОУ прийнято Укази Президента, які переконують, що цінності демократії, прагнення народу до справедливості, захисту свої прав та свобод є найважливішими. Пріоритети захисту прав людини, протидії спробам втручання в її особисте життя, створення ефективного механізму суспільного контролю у цій сфері затверджує Указ Президента „Про додержання прав людини під час проведення оперативно-слідчих операцій”. За ініціативою РНБОУ та з врахуванням її пропозицій прийнято Укази Президента «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції”, «Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні». На Указ Президента перетворено й рішення РНБОУ «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні». Указом затверджено План заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні та Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2005 – 2010 роки. Нову концепцію власності доповнює окремий Указ Президента, зроблений на підставі рішення РНБО "Про стан дотримання вимог законодавства і заходах для підвищення ефективності державної політики в сфері регулювання земельних відносин, використання й охорони земель". РНБО активно працює над комплексним оглядом сектору безпеки, реформуванням Збройних сил України.
На виконання закону України „Про основи національної безпеки України» Анатолій Кінах вперше в історії незалежної України ініціює розробку Стратегії національної безпеки України. «Стратегія нацбезпеки повинна стати документом, обов’язковим для виконання і основою для розробки конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки. Вона повинна розглядатися як невід’ємна частина забезпечення стратегії національної єдності, розвитку України як правової демократичної країни”, - мотивує він.
Над розробкою стратегії працювали фахівці апарату РНБО, профільних міністерств та відомств, народні депутати, експерти з питань безпеки, представники науково-дослідних та аналітичних центрів, громадських організацій. «Тому вперше в Україні запропоновано цілісний документ програмного характеру, який визначатиме базові орієнтири в контексті забезпечення нацбезпеки в усіх сферах зовнішньої та внутрішньої політики, окреслить основні шляхи імплементації життєво важливих національних інтересів країни. На основі цього документу розроблятимуться галузеві стратегії, плани, конкретні програми, в тому числі й урядові. Вони враховуватимуть реальну ситуацію в країні та надавати чітку перспективу послідовного руху держави до європейських стандартів життя, забезпечення національної безпеки за всім спектром життєдіяльності країни», - говорив А. Кінах. Стратегія національної безпеки держави була затверджена 12 лютого 2007 року Указом Президента .
2006 рік пройшов в Україні під знаком парламентських виборів. В липні 2006 року Анатолій Кінах стає народним депутатом та головою Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
Перед комітетом з питань національної безпеки і оборони постала низка надважливих завдань. Комітет тримає руку на пульсі таких питань, як реформування військово-оборонного комплексу, питання щодо збереження трудового потенціалу України, стан та перспективи подальшого розвитку війського-промислового комплексу, виконання державної програми розвитку озброєнь та військової техніки на період до 2009 року. Серед ініціатив комітету – проведення комітетських слухань щодо стану справ та перспектив модернізації та реконфігурації танків, БМП, що вивільняються внаслідок реформування Збройних Сил України та заплановані до утилізації.
Комітет приділяє першочергової уваги проблемі реформування Збройних Сил, зокрема, стану реалізації Державних програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу до 2010 р., розвитку озброєння і військової техніки до 2015 р., створенню спеціальних технологій та матеріалів для виготовлення нових і модернізації існуючого озброєння до 2009 р. тощо. Завдяки ініціативності, наполегливості, принциповості та фаховості голови комітету ці завдання успішно виконано.
21 березня 2007 року Анатолія Кінаха було призначено Міністром економіки України. Він повернувся в уряд з прагматичними, зрозумілими діловій спільноті намірами: створювати сприятливий клімат для реального сектору економіки, впроваджувати в життя інноваційно-інвестиційну модель економічного розвитку, попри всі політичні віяння відстоювати пріоритетність стратегії сталого економічного зростання.
Серед основних напрямків поступу держави Міністр економіки особливо виокремлює євроінтеграційний курс України як запоруку входження нашої держави у європейський і світовий економічний простір у якості конкурентноздатного й рівноправного партнера. Особливої уваги приділяється вступу України до Світової організації торгівлі, створенню зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Міністр наголошує на необхідності вдосконалення експортно-імпортної політики, створення ефективної системи захисту вітчизняних експортерів на зовнішніх ринках. Відновлює свою роботу Рада експортерів при економічному блоці Уряду, підготовлена нова редакція Генеральних директив торговельно-економічним місіям у складі закордонних дипломатичних установ України, проведено широку нараду керівників ТЕМів.
Створення сприятливого інвестиційного клімату в державі, надійний захист прав та інтересів власника, інвестора, поглиблення співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, в тому числі зі Світовим банком, налагодження величезної кількості контактів з новими перспективними інвесторами — ось сфери, де за останні часи економічним відомством зроблено конкретні кроки.
У полі зору міністра – проблема збереження й відтворення трудових ресурсів у державі. Розпочата робота з підготовки Концепції основних напрямків Національної комплексної програми «Збереження й розвиток трудового потенціалу України на 2007—2015 роки», з зазначених питань організується потужний Всеукраїнський форум.
В міністерстві пожвавилася співпраця з громадськістю. Створюється Громадська Рада, яка допомагатиме формуванню урядової соціально-економічної політики, популяризації в суспільстві стратегічних і тактичних рішень у сфері економічного розвитку.
Анатолій Кінах одружений. Дружина - Марина Володимирівна – почесний президент громадської організації “Культура і всесвіт - 2000”. В родині – троє доньок. Старша, Наталка, і середня, Зоя, - досвідчені фахівці. Молодша донечка – Софійка – у 2006 році пішла до першого класу. Попри усю свою зайнятість Анатолій Кирилович намагається вести активний засіб життя. «Я знаходжу час для риболовлі із Софійкою, хорошої книжки та спорту», - говорить він. Вільний час присвячує, передусім, спілкуванню з сім’ю або друзями. Із студентських часів захоплюється астрофізикою, науковою фантастикою. Дуже любить пісні Висоцького, джаз, музику The Beatles та Pink Floyd.
З інтерв’ю дружини - Марини Кінах:
«Хто у нас голова родини ? Звісно, Анатолій Кирилович… Він «хворіє» усім, що відбувається у сім’ї та із сім’єю. Без тіні сумнівів він несе на собі вантаж відповідальності за ухвалення рішень щодо рідних та дітей. Він – безумовний лідер в усьому і для всіх.”
За роки державницької роботи Анатолій Кінах отримав багато державних нагород та відзнак, в тому числі міжнародного статусу.
Найбільш знакові - Орден Ярослава Мудрого V ступеня, Орден Ярослава Мудрого ІV ступеня, звання Почесного професора Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили. Орден Командорського Хреста Литовської республіки А. Кінаху отримав із рук президента Литовської Республіки Валдуса Адамкуса. Як зазначається в адресі останнього нагородження – Ордена Ярослава Мудрого IV ступеня, - «авторитетному лідеру вручається орден за заслуги у державному будівництві, здійснення вагомого внеску у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України, розбудові діалогу між владою та бізнесом, формуванні сприятливих умов господарювання, становлення соціального діалогу в країні». Цю відзнаку А. Кінах отримав у січні 2007 року.
Втім, ставлення Анатолія Кінаха до таких відзнак – скоріше, філософське. За його словами, найбільш переконливий доказ громадського визнання та авторитету – довіра та вдячність громадян України. А їх не виміряти відсотками та кількістю державних відзнак. Повагу та довіри можна тільки заслужити – самовідданою та наполегливою працею задля держави та благополуччя кожного громадянина країни. А саме це – ціль та мета А. Кінаха.
