БІОГРАФІЯ АНАТОЛІЯ КІНАХА
Становлення Анатолія Кінаха як громадського діяча та політика відбувалося разом зі становленням української держави – 24 серпня 1991 року йому, народному депутату Верховної Ради УРСР, пощастило голосувати за прийняття Акту проголошення незалежності України. Анатолій Кінах п’ять разів обирався до парламенту, працював на багатьох посадах виконавчої влади – від губернатора області до Прем’єр-міністра країни, є одним з піонерів становлення українського громадянського суспільства – вже більше 10 років очолює Український союз промисловців і підприємців, інші громадські організації ділової спільноти.
Південь - північ: початок шляху
Анатолій Кирилович Кінах народився 4 серпня 1954 року в Молдові, в стародавньому українському селі Братушани, заснованому кілька століть тому козаками Богдана Хмельницького. Слово «кінах» – старовинного українського походження, кінахами колись називали озброєних вершників. У Братушанах до сьогодні ретельно плекається рідна українська мова, вшановуються давні звичаї і обряди.
Після школи юнак вступає до Ленінградського професіонально-технічного суднобудівного училища. Закінчив його із відзнакою та вступив до профільного вузу – Ленінградського кораблебудівного інституту. Диплом інженера-кораблебудівника отримав в 1978 році. Після закінчення вузу починає працювати на Талліннському суднобудівному заводі. Через три роки молодий фахівець переїжджає до Миколаєва.
На заводі “Океан” починає з посади майстра, згодом стає начальником виробництва. Саме тут А.Кінах набув значний управлінський та організаторський досвід, здатність відчувати ключові проблеми та вміння вирішувати їх в найефективніший спосіб.
Наполегливість та відданість справі, прагнення нового та висока відповідальність за слово і діло були належне оцінені людьми. Дванадцятитисячний колектив заводу «Океан» висунув його кандидатом у народні депутати. У квітні 1990 року Анатолій Кінах обирається до Верховної Ради – першого законодавчого органу незалежної України.
У 1992 році молодий депутат призначається Представником Президента України на Миколаївщині. Тоді економічна ситуація була дуже складною. Вже в 1993-му країну захлеснула гіперінфляції, зупинялися виробництва, люди залишалися без зарплат і пенсій. У Миколаєві застрайкувало залізничне депо. Голова області без коливань пішов в натовп зневірених, доведених до відчаю людей. Виступати довелося з тепловозу як з панцерника. «Легко увійти у відчай та піддатися паніці. Давайте будемо разом думати, як з ситуації вийти, як зрозуміти один одного та відшукати спільне рішення», - звернувся він до залізничників. Страйк було припинено. До речи, під час виборів губернатора області колектив Миколаївського депо висунув кандидатуру А.Кінаха одним з перших.
В 1994-му понад 70% земляків віддають свої голоси за обрання Анатолія Кінаха головою обласної Ради народних депутатів і обласного виконавчого комітету (за законодавством 1992 року, губернаторів обирали в областях). До речі, й до сьогодні мало хто з народних обранців має в своєму активі такий рівень довіри та прихильності своїх співвітчизників .
«На той час я був одним із наймолодших керівників області в Україні. Розпочав, звісно, з формування своєї команди. До тих професіоналів, які працювали в адміністрації, я запросив чимало молодих, перспективних, амбітних (у позитивному значенні цього слова) фахівців. Люди в мою команду призначались за принципом порядності, професіоналізму та відданості інтересам області», – згадує Анатолій Кінах.
За часів його губернаторства Миколаївщина вдвічі скоротила темпи падіння виробництва. Розпочалося створення вільної економічної зони. Було розроблено проект програми реорганізації суднобудування, яка у подальшому дозволила суттєво зміцнити галузь, залучити до неї серйозні інвестиції. Започатковано новий стиль господарювання на селі – створено асоціацію фермерів Миколаївщини. Упродовж двох років в Миколаєві проводився експеримент із реорганізації служби соціального захисту населення. Цей проект було підтримано Кабінетом міністрів України та рекомендовано для впровадження в інших регіонах.
Навесні 1995 року сорокарічному голові Миколаївської області запропонували обійняти посаду віце-прем’єр-міністра України з питань промислової політики. «Я залишив в Миколаєві потужну команду, напрацьовані методи і підходи… Виконання розпоряджень губернатора на той момент сягало 91%. В команді менеджерів обласної адміністрації з’явився діловий азарт, наснага робити все класно, відчувати задоволення від гарно виконаної роботи, працювати на ґрунті партнерства і товариства, а не під страхом покарання», – згадує Анатолій Кінах.
У державному строю
Анатолій Кінах працював майже на всіх щаблях державного управління. В різні часи він був міністром економіки, віце-прем’єр-міністром, першим віце-прем’єр-міністром. Але піку кар’єри державного службовця досяг в травні 2001 – тоді Верховна Рада підтримала кандидатуру Анатолія Кириловича Кінаха на посаду Прем’єр-міністра України.
Сухі цифри роботи уряду А.Кінаха говорять самі за себе. Зростання ВВП у 2001 році перевищило 9%, промислового виробництва – 14 %. Майже вчетверо скоротилися темпи зростання інфляції. Суттєво – на 32,1 % - збільшився приріст іноземних інвестицій. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі склало $980,3 млн., натомість приріст імпорту товарів і послуг – всього 9,4 %.
Більш комфортно і упевнено став почуватися внутрішній ринок – ціни на продовольчі товари у 2002 зменшилися на 2,3%. Відчутний крок зробила соціальна сфера. Реальні доходи громадян збільшилися на 17,8%, середньомісячна зарплата – на 18,2%. Зростала кількість робочих міст, збільшувалися пенсії. Активно впроваджувалася концепція адресної соціальної допомоги. На кожен відсоток росту валового продукту припадало близько п'яти відсотків приросту реальних доходів населення.
Прем’єр Кінах намагався триматися лінії, яку визначив для себе як стратегічну: підвищити платоспроможність внутрішнього ринку, зміцнити національного товаровиробника та експортера, працювати так, щоб кожний крок уряду знаходив підтримку у промислово-підприємницької спільноти та населення країни.
Ще до приходу Анатолія Кінаха на посаду прем’єра відбулися міжурядові домовленості про те, що Україна виступить державним гарантом повернення боргів Російській Федерації за постачання газу, який придбали українські недержавні структури. Насправді це означало виплату Росії $1,342 млрд. коштів з державного бюджету. А.Кінах наполіг на тому, що газовий борг не був зафіксований як державний, а угода про його реструктуризацію була укладена на вигідних для країни умовах Паризького клубу кредиторів.
Восени 2005-го Анатолій Кінах був призначений на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Він максимально зосередився на питаннях, які складають стрижень національних інтересів - зміцнення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки, збереження та зростання науково-технічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку. З ініціативи РНБОУ доопрацьовується та затверджується Енергетична стратегія України, відновлюється робота Національного агентства з питань ефективного використання енергоносіїв і енергозбереження. Готуються і ухвалюються Укази Президента з поліпшення інвестиційного клімату в країні, з підвищення ефективності захисту права власності, з регулювання земельних відносин та використання й охорони земель, з продовольчої безпеки, з детінізації економіки та протидії корупції.
Але головною працею А.Кінаха на посту секретаря РНБОУ стає розробка та ухвалення Стратегії національної безпеки України – системного документу комплексної глибокої аналітики, який за роки незалежності України зроблено вперше.
Для підготовки Стратегії було акумульовано думки та пропозиції українських вчених та громадських діячів, враховано досвід інших країн у сфері стратегічного планування державного будівництва та суспільного розвитку. Вперше глибоко и фахово проаналізовано зовнішні та внутрішні ризики та виклики національній безпеці держави, визначено та передбачено пріоритети на середньострокову та короткострокову перспективу. Положення Стратегії ґрунтуються на максимально повному врахуванні динаміки змін у сучасному світі, необхідності адекватного реагування на проблеми сучасності, потребі формування системи національної безпеки якісно вищого рівня – в інтересах людини і громадянина, суспільства і держави.
… Секретарю Ради безпеки Анатолію Кінаху довелося вирішувати не лише стратегічні проблеми – всеукраїнський штаб з безпеки займався й безпосереднім рятуванням людей. В жовтні 2005 року сомалійські морські пірати викрали судно «Панагія», яке транспортувало вугілля з Південної Африки до Туреччини. На борту перебувало 22 українці. Зусиллями РНБОУ було створено спеціальний координаційний центр зі звільнення українських заручників, до складу якого увійшли представники спецслужб, служби зовнішньої розвідки, дипломатичних структур. Кожний робочий день А.Кінаха розпочинався з наради щодо ситуації з моряками. В штабі контролювали та координували кожний крок операції зі звільнення судна «Панагія», кожне слово переговорного процесу. За місяць «Панагія» була звільнена з піратського полону, усі моряки залишилися живими.
Жива історія українського парламентаризму
Перша депутатська каденція Анатолія Кінаха розпочалася в квітні 1990 року. «На початку 90-х атмосфера у Верховній Раді дуже відрізнялася від нинішньої. Не було фракцій, після пленарного тижня я повертався на «Океан» опікуватися виробництвом. Вся депутати так само працювали в своїх округах, в Раді зарплати не отримували. В залі була справжня «гримуча суміш» - з одного боку, «рухівці», з іншого – «ортодоксальні» комуністи… Тоді політика була набагато чистішою, відвертішою. До законотворчої роботи рвалися як в бій, розуміли, що новонароджену незалежну державу не можна залишати без власного законодавства», – розповідає він.
Він отримував депутатський мандат за підсумками виборів в березні 1998 року, весною 2002 року, в травні 2006-го, в листопаді 2007-го. У 2002-му обрання співпало з прем’єрством. Перехід до парламентської діяльності вимагав залишити посаду прем’єр-міністра, що означало відставку уряду в цілому. Такий вчинок – поєднання розпуску уряду з практично недієздатним парламентом – містив в собі багато ризиків для країни, і А.Кінах відмовився від статусу народного депутата.
Парламентар А. Кінах активно долучається до реалізації економічних реформ в країні. Такі важливі та визначальні для подальшого розвитку країни закони в парламенті першого скликання, як “Про підприємництво”, “Про власність”, були розроблені та прийняті саме за його активної участі. В наступні каденції він розроблятиме закони, які безпосередньо впливають на формування сприятливого підприємницького клімату – про регулювання зовнішньоекономічної діяльності, охорону авторських прав, загальнообов’язкове державне страхування, процедури приватизації, поводження з землею. Анатолій Кінах багато працює над вдосконаленням податкової політики – упорядкуванням податку на додану вартість, оподаткування прибутку підприємств, над редакцією Податкового кодексу України. Постійна тема його депутатської уваги – створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу.
Депутат А Кінах багато років впроваджує в життя ідею цивілізованого державного протекціонізму. На думку А.Кінаха, яку він, до речі, переконливо виклав у книзі „Український прорив” ( Київ, 2004 рік), економіка не життєздатна без грамотної державної політики. Економічна місія держави в тому й полягає, щоб визначити стратегічну програму розвитку – виходячи з виробничого, наукового, людського потенціалу країни, її традицій і навиків, необхідності впровадження сучасної інноваційної моделі, орієнтуючись на навколишній світ, який стрімко рухається вперед. На цьому шляху мають обов’язково бути точки прориву – не можна підтримувати все, треба обрати найперспективніше і спрямувати туди основні ресурси.
За ініціативи Анатолія Кінаха в ВРУ було розроблено та прийнято закони про виведенню з кризового стану гірничо-металургійного комплексу України та про експеримент в ГМК, які допомогли відродити славетні українські заводи, значно збільшити виготовлення металу та поступлення в державний бюджет. Він лобіював прийняття законів про державну підтримку космічної діяльності, електронної промисловості, суднобудівної промисловості.
За підсумками виборів в парламент 2006 року Анатолій Кінах стає головою Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони – він знов береться до проблем, які завжди його хвилювали: як зберегти обороноздатність держави та не розгубити її міцний військовий потенціал. На його погляд, серед політиків забагато пустословів, котрі не знайшли підтримки та розуміння в народі. Це з їх вуст звучать ідеї щодо необхідності терміново долучитися до північноатлантичного альянсу, будувати нові глобальні системи безпеки, кинувши на призволяще власну. „Обороноздатність держави була і є її конституційним обов’язком, справою честі можновладців, політиків, широких верств населення. Будь-яка втрата позицій на цьому шляху веде лише до втрати частини нашої незалежності, загрожує втратою суверенітету взагалі ”, - вважає народний депутат.
Голова Комітету приділяє першочергову увагу проблемі реформування Збройних Сил, зокрема, реалізації Державних програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, розвитку озброєння і військової техніки, створенню спеціальних технологій та матеріалів для виготовлення нових і модернізації існуючого озброєння тощо. Він наполегливо відстоює ідеї створення та серійного виробництва військово-транспортного літака АН-70, військових кораблів типа корвет.
2007-2009 роки Анатолій Кінах присвячує роботі в опозиційній фракції парламенту. Створено опозиційний уряд, де йому довелося очолити міністерство промисловості та підприємництва. Цей час співпав з глобальною світовою фінансовою, соціально-економічною кризою. Депутат А.Кінах наполегливо відстоює ідею підготовки та прийняття загальнонаціональної програми антикризових дій з відповідними доповненнями та змінами до Державного бюджету, виступає співавтором законів про створення та використання коштів Стабілізаційного фонду, зниження податкового тиску на виробників та стимулювання розвитку вітчизняного ринку, підвищення кредитної підтримки пріоритетних галузей економіки.
„Без громадського суспільства влада – нічого...”
Ще в 1997 році багатотисячна промислово-підприємницька спільнота на загальнонаціональному з’їзді обирає Анатолія Кінаха президентом Українського союзу промисловців і підприємців. Організація об’єднує кращих менеджерів і управлінців, які стоять на чолі трудових колективів майже всього промислового комплексу країни. Громадській лідер відчув: саме ця команда формуватиме стандарти нової економіки, втілювати в життя ідеї реформування господарського комплексу та його майбутній підйом.
УСПП заявляє себе як структура, яка готова активно долучатися до створення сприятливого законодавчого економічного поля. Вона започатковує практику подання до Верховної Ради, Кабінету міністрів України власних пропозицій до нормативно-правових актів і наполегливо домагається втілення їх в життя. Анатолій Кінах залучає до цієї роботи провідних українських вчених, юристів, економістів, представників реального сектору економіки. УСПП ініціює широкі громадські обговорення з найважливіших економічних проектів та запрошує до участі представників влади. Таким чином в Україні закладаються підвалини діалогу між владою та бізнесом.
Саме за ініціативи президента УСПП запрацювала система рамкових угод з органами державної влади - Фондом державного майна, Державною податковою адміністрацією України, Міністерством закордонних справ, Антимонопольним комітетом, Міністерством промислової політики, Державним комітетом з питань регуляторної політики і підприємництва тощо. Завдяки такій системі УСПП має змогу в стислий термін, без бюрократичних перешкод дати відповідь на кожне звернення підприємців, допомогти тому, хто опинився в скрутному становищі.
УСПП відстоює прийнятні вітчизняним підприємцям податкові норми, одним із перших виступає за необхідність структурних реформ у вітчизняному промисловому секторі, зокрема, переорієнтацію енергоємних, сировинних, екологічно небезпечних напрямків на високотехнологічне, наукоємне виробництво, впровадження новітніх інвестиційно-інноваційних технологій. Союз розпочинає серйозну роботу з підтримки „новонародженого” малого та середнього бізнесу.
Президент УСПП ініціює та запроваджує унікальний Громадянський проект недержавної системи безпеки підприємництва та протидії рейдерству. Проект має на меті сприяння інвестиційної та підприємницької діяльності, мінімізування фіскально-адміністративного втручання в бізнес. Система, за оцінками впливових експертів, відповідає вимогливим міжнародним стандартам та передбачає організацію захисту комерційної таємниці, вчасну протидію рейдерським атакам тощо. В рамках цього проекту в вузах країні введена нова спеціальність – управління фінансово-економічною безпекою, таким чином Україна стала першою країною на пострадянському просторі, де готують спеціалістів з безпеки економічної діяльності.
А. Кінах переконаний, що Союз промисловців і підприємців рухатиметься вперед завдяки вивченню досвіду споріднених організацій інших країн, активній позиції на міжнародній арені. Філософія цієї роботи зрозуміла: лише особисті контакти підприємців можуть наповнити процеси зовнішньоекономічної інтеграції реальним економічним змістом; лише досвід економічного успіху, донесений „наживо”, сформує довіру іноземних інвесторів до східного сусіда і переконає їх спрямовувати капітали в Україну. Серед серйозних міжнародних акцій – укладення угод про співпрацю з 70 спорідненими об'єднаннями промисловців і підприємців та торгово-промисловими палатами інших країн, чисельні бізнес-форуми, активна участь у просуванні інтересів українських компаній на нові ринки. Невипадково ще в 1997 році президента УСПП обрали першим заступником голови ради Міжнародного конгресу промисловців і підприємців.
Приділяючи значної уваги розвитку соціального партнерства на Україні, Анатолій Кирилович підтримав пропозицію створити в 1998 році Конфедерацію роботодавців України та очолив її координаційну раду. За його ініціативи готується та ухвалюється закон „Про організації роботодавців України”. Нині він очолює загальнонаціональне Об’єднання організацій роботодавців України.
Запропонована Анатолієм Кінахом логіка здорового прагматизму, зважених підходів, обґрунтованих рішень, моральності та відповідальності в громадські роботі залучає до нього нових прихильників. Він є головою Всеукраїнської спілки „Народна більшість”, відповідає за зв’язок з громадськими організаціями в парламентській фракції, створив Антикризову громадську раду, куди увійшли лідери близько 70 громадських структур, провідні промисловці, підприємці, роботодавці, науковці, експерти.
Поява останньої громадської структури обумовлена жорсткими реаліями фінансової та економічної кризи, яка поставила перед діловою громадою нові завдання. Реальний сектор економіки потребує невідкладної підтримки, бо лише вона дозволить підприємствам зберегти виробництва, не допустити значних звільнень та падіння рівня життя людей. Представники Антикризової громадської ради звернулися до Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністри України з вимогою негайно розробити та ухвалити пакет системних антикризових заходів, до якого внесли власні пропозиції.
За участі фахівців Антикризової ради було розроблено і внесено до ВРУ 15 антикризових законопроектів, які передбачають термінове зниження фіскального навантаження, забезпечення виробникові доступу до кредитних ресурсів, пожвавлення внутрішнього ринку. Крім цього, антикризовий пакет містить заходи із посткризової реабілітації економіки України та її поступального розвитку на тривалу економічну перспективу.
У 2008 році УСПП приєднався до Глобального договору ООН - всесвітньої ініціативи, спрямованої на сприяння соціальної відповідальності бізнесу, підтримку вирішення підприємницькими колами проблем глобалізації та створення більш стабільної та всеохоплюючої економіки.
Не роботою єдиною...
Вся родина Кинахів, перш за все Анатолій Кирилович з дружиною Мариною Володимирівною, є відкритими та щирими людьми, готовими прийти на допомогу тим, хто її потребує. Довгий час під патронатом Анатолія Кінаха в Миколаєві працював дитячий фонд „Турбота”, який допомагав хворим дітям. Дружина Марина присвятила своє життя благочинності: вона опікується кількома дитячими будинками, підтримує київську студію дитячої моди та дизайну, є головою журі дитячого фонду «Держава, що чує своїх дітей» під егідою міжнародної організації ЮНІСЕФ, який щороку проводить конкурс робіт старшокласників з гуманітарних дисциплін. Зрозуміло, що в цих справах її палко підтримує чоловік.
У родині – троє доньок. Старша, Наталка, юрист за освітою, захистила кандидатську дисертацію. Зоя – перекладач. Обі дві мають власні сім’ї та маленьких дочок. Молодша донечка Кінахів – Софійка – навчається у школі. Попри усю свою зайнятість Анатолій Кирилович намагається багато часу присвячувати сім’ї. «Я люблю рибалку із Софійкою, за гарної погоди ми майже щодня ходимо з вудкою на Козинку. Я ловлю невелику рибку, а донька годує нею усіх околишніх котів”, - розповідає він.
У розкладі вихідного дня Анатолія Кінаха – обов’язкове відвідування книжних магазинів та ринків. Зі студентських часів він захоплюється науковою фантастикою, астрофізикою, останнім часом читає багато книг з історичної тематики. „Віддаю перевагу розповідям про великі історичні постаті, які зробили значний внесок у розбудову державності. Здається, нашим державним мужам треба лише ознайомитися с унікальним світовим історичним досвідом, і Україна заживе краще. Однак ні, працюємо так, нібито вперше в світі взялися до державотворення”, - ділиться А.Кінах в одному з інтерв’ю. Він дуже любить пісні Висоцького, джаз, музику The Beatles та Pink Floyd.
Анатолій Кінах має багато державних нагород та відзнак, в тому числі міжнародного статусу. Орден Командорського Хреста Литовської республіки А. Кінах отримав із рук президента Литовської Республіки Валдуса Адамкуса. Як зазначається в адресі нагородження Орденом Ярослава Мудрого IV ступеня, «авторитетному лідеру вручається орден за заслуги у державному будівництві, здійснення вагомого внеску у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України, розбудові діалогу між владою та бізнесом, формуванні сприятливих умов господарювання, становлення соціального діалогу в країні».
