Податкова реформа в Україні задумувалася для того, щоб реалізувати два ключових завдання. По-перше, в умовах критичного розбалансування системи державних фінансів необхідно було збільшити доходи бюджету, по-друге, з метою стимулювання швидкого відновлення економіки потрібно було створити сприятливий фіскальний простір для бізнесу та інвестицій. Перше завдання уряд успішно виконав (навіть перевиконав ) - при помірній інфляції за 8 місяців 2011 року податкові надходження до держбюджету зросли на 72,1% проти аналогічного періоду попереднього року. А от з другим завданням виникли певні проблеми. Запроваджених заходів виявилося недостатньо для того, щоб підприємці повірили в потенціал України та почали вкладати в економіку значні кошти. Власне, якщо податкова реформа так і обмежиться успіхами в збільшенні обсягу зібраних податків, то її ефективність у кінцевому підсумку буде від’ємною.
Сьогодні настав той момент, коли необхідно критично оцінити фіскальні стимули, та, очевидно, ініціювати продовження податкової реформи з метою кардинальних зрушень у політиці стимулювання підприємницької ініціативи.
Уряд декларує, що в наступному році завдяки фіскальним стимулам він надасть інвестиційного ресурсу в розмірі 47 млрд. грн. У розрізі конкретних механізмів це виглядає так:
Загальний інвестиційний ресурс від надання преференцій суб’єктам господарювання
|
Преференція
|
Обсяг ресурсу, млрд. грн
|
|
звільнення від сплати ПДВ окремих операцій
|
21,9
|
|
створення страхових резервів банківськими установами, що відносяться на витрати
|
11,0
|
|
зниження ставки податку на прибуток з 23% до 21%
|
4,3
|
|
звільнення від сплати ввізного мита згідно міжурядових угод про вільну торгівлю
|
3,2
|
|
урахування у складі витрат сум ремонтів та поліпшення основних засобів
|
2,0
|
|
механізм прискореної амортизації виробничого обладнання
|
2,0
|
|
запровадження «0» ставки оподаткування рентною платою додаткових обсягів видобування вуглеводнів із родовищ, що мають важковидобувні умови або виснажені
|
1,0
|
|
«податкові канікули» для малого бізнесу у вигляді «0» ставки податку на прибуток
|
0,5
|
|
звільнення від сплати податку на прибуток підприємств окремих галузей
|
0,4
|
|
звільнення від сплати ввізного мита товарів, що використовуються для виробництва устаткування альтернативних джерел енергії
|
0,3
|
Розрахунки КМУ
Навіть не ставлячи під сумнів розрахований урядом обсяг так званих податкових преференцій (а він очевидно завищений), можемо назвати низку причин, які нівелюють інвестиційний потенціал названих стимулів:
1. Пільги щодо ПДВ та податку на прибуток можуть застосовувати підприємства дуже обмеженого переліку галузей (авіабудування, суднобудування, альтернативна енергетика, переробка сільськогосподарської продукції, готельний бізнес тощо).
2. Зниження ставки податку на прибуток з 23% до 21% (хоч і до 0%) не означає, що вивільнений фінансовий ресурс автоматично буде спрямований в інвестиції чи поповнення обігових коштів. При несприятливій макроекономічній чи політичний обстановці він буде просто виведений з економіки.
3. Застосування потенційно ефективних фіскальних стимулів, як механізм прискореної амортизації виробничого обладнання, «податкові канікули» та низка інших обмежено настільки, що вивільнений ресурс є просто мізерним.
Загалом, Податковим кодексом стимулюючий потенціал податкової системи практично не реалізований. У цьому контексті необхідно ініціювати дискусію і практичні дії щодо впровадження ефективних податкових стимулів пожвавлення інвестиційної діяльності. Такими можуть бути:
1. Стимулююча модель податку на прибуток. Механічне зниження податку не є шляхом до активізації інвестицій.
У розвинених європейських країнах ставки податку досить високі (25-35%), але вони застосовуються лише для тієї частини прибутку, яку акціонери бажають вилучити (тобто отримати в якості дивідендів). Але для тієї частини прибутку, яку підприємство планує інвестувати, існують лояльні податкові режими у формі знижених податкових ставок на прибуток або загалом звільнення від оподаткування тієї частини податку на прибуток, яку підприємство реінвестує у модернізацію.
2. Прискорена амортизація. В умовах останньої фінансової кризи цей інструмент був найбільш поширеним фіскальним стимулом. Його використання спрямовано на те, щоб досягти перевищення фіскальної амортизації над економічною (бухгалтерською). Завдяки цьому підприємства отримують значний ресурс для інвестицій, не сплачуючи податок на прибуток чи відсотки за користування кредитом.
Деякі країни запровадили навіть так звану амортизаційну премію, яка надає можливість віднесення на валові витрати додаткового відсотка вартості основних засобів.
3. Спеціальні правові режими економічної діяльності (СПРЕД), передусім технопарки та індустріальні парки. Сьогодні в Україні ці поняття повністю дискредитовані і асоціюються у більшості громадян, як правило, з колосальними податковими пільгами, корупцією і втраченими бюджетними коштами.
На фоні таких настроїв розробники ПКУ позбавили СПРЕД більшості податкових преференцій, залишивши пільги зі сплати ввізного мита на обладнання, яке не виготовляється в Україні, лише для учасників 17 технологічних парків. Очевидно, що це не найбільша затратна стаття для інвесторів. Сьогодні в світі СПРЕД є серед числа найбільш ефективних інструментів стимулювання інвестицій та інновацій, тому Україна однозначно повернеться до питання про їх відновлення, проте, може бути втрачено стратегічний ресурс – час.
Це лише незначний перелік досить ефективних фіскальних інструментів, які дозволять відчутно підвищити інвестиційну активність в Україні. Їх запровадження має стати наступним етапом податкової реформи. Ключове питання полягає в тому, хто має ініціювати даний процес. Наївно сподіватися, що цим питанням коли-небудь займеться уряд. Ту частину реформи, яка його цікавила, він вже реалізував у повній мірі. Думається, ініціацію наступного етапу податкової реформи, метою якого буде впровадження реально ефективних податкових стимулів, має взяти на себе УСПП як організація, що найбільш масштабно відображає, а головне - репрезентує в органах влади інтереси вітчизняного бізнесу.
Олексій Молдован, завідувач сектору грошово-фінансової стратегії НІСД
