Реалізація з 1 січня 2011 р. норм Податкового кодексу України підтвердила застереження багатьох експертів, які висловлювалися в процесі його підготовки. Вже очевидні його недоліки та загрози подальшого впровадження без коректив.
По-перше, термінове введення в дію Податкового кодексу України (без проведення завчасної роз’яснювальної роботи не тільки з платниками податків, але і з податківцями на регіональному рівні) призвело до необізнаності щодо його положень та норм, неготовності до його запровадження. Це створює певний ажіотаж в момент представлення платниками податків в податкові органи податкових декларацій, блокує роботу бізнесу на час пристосування до нових умов оподаткування (впровадження нових податкових накладних, нових форм податкової звітності, оновлення програмних продуктів, проведення навчання персоналу, внесення коректив в бізнес-процеси внаслідок зміни баз, об’єктів, ставок, порядку оподаткування).
По-друге, не змінилася філософія взаємовідносин між державною податковою службою та платниками податків, прояви якої в останні роки все більше мали ознаки „поліцейської” держави. Навпаки, ця філософія ще більше закріплюється у практиці.
Є випадки неприйняття податковими інспекторами податкових декларацій всупереч порядку та вимогам положень Податкового кодексу України, де сформульовано обов’язок податкових органів приймати податкові декларації без попередньої перевірки її показників з подальшим направленням платникам податків письмових повідомлень щодо її неприйняття з обов’язковим обґрунтуванням невизнання декларації.
Багато надій підприємці пов’язували з новаціями в системі оподаткування - запровадження автоматичного відшкодування ПДВ з бюджету; зниження ставок ПДВ та податку на прибуток; запровадження податкових канікул для малого підприємництва.
Але задекларовані позитиви на практиці виявили природу „подвійних стандартів”.
- Норма автоматичного відшкодування має ряд недоліків в частині неоднозначного визначення ряду критеріїв:
- рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) повинно бути вищим від середнього по галузі (при цьому середній показник рівня податкового навантаження по галузі визначається самим податковим органом, відсутні джерела отримання відповідної об’єктивної інформації);
- повинен бути відсутній податковий борг (при цьому незрозумілим є питання відповідності платника податку цьому критерію при наявності податкового боргу за іншими податками та зборами - наприклад, зі збору з першої реєстрації транспортного засобу, податку на доходи фізичних осіб, збору за використання води тощо).
Незважаючи на набрання чинності Податкового кодексу з 1 січня 2011 р., норми щодо автоматичного відшкодування поки що не знайшли фактичної реалізації. Податкові органи продовжують неприпустиму практику затягування термінів проведення відшкодування податку з бюджету.
- Зниження ставок податків, яке носить поступовий характер та починається: з ПДВ – з 1 січня 2014 р., з податку на прибуток – з 1 квітня 2011 р., нівелюється збільшенням (з 1 січня 2011 року з ПДВ та з 1 квітня 2011 р. – з податку на прибуток) бази та об’єктів оподаткування по цих податках.
Наприклад, по податку на прибуток – за рахунок обмеження з 1 квітня 2011 року можливості віднесення до складу витрат платника податку сум, сплачених або нарахованих на користь фізичної особи – платника єдиного податку за надані цією особою послуги, поставлені товари, виконані роботи; по ПДВ – за рахунок внесення змін в порядок оподаткування комісійних операцій або операцій, здійснених за договорами доручення, обмеження права осіб на добровільну реєстрацію платниками ПДВ, внаслідок чого така особа втрачає право на податковий кредит (особливо у разі створення нових підприємств, яке передбачає внесення майнових інвестицій – нерухомості, обладнання, іншого майна).
- Запровадження з 1 квітня 2011 року податкових канікул для суб’єктів малого підприємництва має досить обмежену сферу застосування як в розрізі видів діяльності, так і в частині використання коштів, вивільнених внаслідок звільнення від оподаткування. Норми щодо цільового використання таких коштів мають неоднозначне тлумачення, що може надати можливість податківцям в подальшому вимагати сплати від суб’єктів малого бізнесу зазначених вище коштів до бюджету у разі їх нецільового використання або, навпаки, невикористання на протязі звітного року. При цьому відсутній прозорий механізм визначення напряму їх використання, враховуючи, що такі кошти мають „паперову” природу та не можуть бути однозначно ідентифіковані в загальній грошовій масі підприємства.
Ці та інші проблеми УСПП узагальнить та винесе на обговорення Узгоджувальної групи «УСПП – ДПСУ» у середині лютого. Чекаємо на ваші зауваження та пропозиції!
Максим Кунченко, віце-президент УСПП з економічних питань
