«Тіньова» зарплата в Україні набрала нечуваних масштабів і становить справжню загрозу для економіки. За словами віце-прем’єр-міністра України, міністра соціальної політики С. Тігіпка, сьогодні обсяг «тіньової» зарплати становить близько 145 млрд. грн. Неважко порахувати, що у випадку легалізації даної суми державний бюджет може отримати 55-60 млрд. грн. Згадаємо, як український бюджет потерпає від дефіциту коштів, і оцінимо значимість цього джерела для фінансування різноманітних соціальних програм.
Однією з головних причин виплати зарплати в конвертах є надмірний рівень навантаження на фізичну особу-підприємця, пов'язаний з утриманням робочої сили, що, в свою чергу, провокує різні тіньові схеми зайнятості. Сьогодні пряме навантаження на підприємця складає в середньому 43,23 % (від 36,76% до 49,7%) у вигляді сплати єдиного соціального внеску. До цього треба додати ще й непряме навантаження у вигляді:
– оплати перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності;
– відшкодування у повному обсязі виплати та доставки пенсій за списками № 1,2;
– виконання 4% нормативу для працевлаштування інвалідів;
– вартість колдоговорів для роботодавців, яка подекуди доходить до 25% фонду оплати праці.
Крім того, неадекватною є структура доходів працюючої людини. Сьогодні значну частку в структурі доходів працівника складають пільги та субсидії, що не мотивують працівника до продуктивної праці, підвищення своєї кваліфікації. Так, за даними офіційної статистики, в І кварталі 2011 р. в структурі доходів населення частка зарплати складає лише 43,1 %, тоді як соціальні допомоги, інші поточні трансферти – 40,2%.
У цілому проблема «тіньових» заробітних плат має системний характер, а, отже, її вирішення має базуватися на комплексному підході. Необхідно визначити пріоритети державної політики у сфері оплати праці, ухваливши окремий закон. Нині діючий Закон України «Про оплату праці» потребує докорінної зміни. Для кожної кваліфікації і посади слід встановити мінімальний розмір заробітної плати.
Проблема захисту державних інтересів не має домінувати над проблемою захисту інтересів бізнесу, насамперед, малого та середнього. Паритетність може знайти відображення у диференціації оплати податку з доходів фізичних осіб, який доцільно встановити у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати для фізичних осіб-підприємців.
Рекомендуємо встановлення такого контролю за виплатою заробітної плати, який запроваджує методи покарання і заохочення. Так, варто запровадити адміністративну відповідальність підприємців за виплату заробітної плати у конвертах, наприклад, у вигляді штрафних санкцій. При цьому контроль у даній сфері повинна здійснювати інтегрована інспекція праці, як це передбачено в Конвенції Міжнародної організації праці № 81.
На сьогодні в Україні контрольні функції у сфері праці здійснюють Пенсійний фонд, прокуратура, Державна податкова служба, Держнаглядпраці, Держгірпромнагляд, Державна санітарно-епідеміологічна служба, Державна інспекція техногенної безпеки, місцеві органи виконавчої влади. Це забагато для роботодавця. Об’єднання контролюючих функцій в межах одного органу буде сприяти зменшенню фіскально-адміністративного тиску.
Заохочення ж полягатиме у наданні податкових канікул підприємствам, які сумлінно дотримують законодавства про оплату праці і не притягалися до відповідальності протягом одного року.
Необхідно терміново розробити та прийняти пакет законодавчих змін з легалізації заробітних плат та трудових відносин, зокрема, щодо зниження навантаження на фонд оплати праці та перерозподілу єдиного соціального внеску між роботодавцем та найманим працівником, відмови від законодавчої прив’язки мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та тарифу І розряду.
Таким чином, для легалізації заробітної плати в Україні, виведення її «з тіні» держава разом з бізнесом в особі роботодавців та найманих працівників мають оперативно розпочати реалізацію системних кроків. Від послідовності їх впровадження залежатиме ефективність будь-яких наступних ініціатив та дій влади у цій сфері.
Андрій Забловський, керівник секретаріату Ради підприємців при КМУ
